Існує така цікава наука як топоніміка. Це наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, що розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох галузей знань цих наук: географії, історії та лінгвістики. Також топоніміка є галуззю ономастики, розділу мовознавства.
Назви місць часто даються автохтонним населенням певної території, для котрої кожний з топонімів несе смислове значення. Географічні назви несуть певну інформацію з сивої давнини, вони допомагають історикам дослідити особливості розселення/міграції давніх народів, основний рід зайнятості на певних територіях. Адже люди давали назви місцям свого постійного перебування не просто так. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість. Дослідники називають цю науку мовою, архівом та літописом землі.
Топоніми — це віддзеркалення ментальності. Вони відображають особливості етносу, матеріальну і духовну культуру народу, а також безпосередньо впливають на самоідентичність.
Виходячи з цього кришталево зрозуміло, чому коли хтось захоплює певні території, то одразу ж починає перейменовувати населені пункти, вулиці та встановлювати пам‘ятники своїм культурним діячам тощо. Наприклад, села Ілліча, Октябрське, вулиці Калініна, Кірова, Ворошилова, Леніна, Карла Маркса, міста Днєпропєтровск, Кіровоград та інші — це все донедавна у нас було і з чим ми боролися, але ще деякі рештки залишились. Ці всі топоніми — ще один інструмент пропаганди та денаціоналізації.
Так, наприклад, після депортації кримських татар у 1944 році радянська влада почала русифікацію топонімів на півострові, понад 80% назв кримськотатарського походження були перейменовані. Взагалі, то на українських ойконімах (назвах поселень) відчутно позначилось зросійщення від 18 століття у формах: а) накидання російських назв на честь російських діячів (наприклад: Дніпропетровськ на честь Григорія Петровського або Катеринослав на честь Катерини ІІ замість давнього Половиця); б) запроваджувані російських морфемних структур, наприклад, приставки -ськ, яка давно відмерла у власне українському топонімічному словотворі.
Тепер пропонуємо трохи зануритись у віддзеркалення українського менталітету та можливо знайти для себе нове джерело вивчення рідного краю. Безумовно, у нас дуже красиві назви міст, але робити висновки щодо «глибинної» суті етносу варто, спираючись на назви селищ.
Бо місто — це еклектика різних культур, це ніби зовнішність, котра репрезентує тебе довкілюю. А село — це душа, те, що всередині. Отож, в Україні налічується 27163 села, ознайомившись із їх назвами можна сказати, що в них закладені рослинні, тваринні мотиви (словом – природні), багато назв свідчать про осілий спосіб життя та ведення свого господарства (догляд за городом, садом), не рідкість назви зі зменшено-пестливими забарвленнями (ніжності та близьких почуттів), багато варіацій назв із прикметниками позитивного, а також багато назв, що описують місцевість (веселий, вільний, добрий, сонячний, тихий, мирний, коханий, чистий, гірський, рівний, лісовий, княжий, червоний, польовий, запорозький, золотий, кам‘яний та інші).
Деякі приклади, хоча важко виокремити небагато: Абрикосівка, Божа Воля, Борщі, Велика Яблунька, Весела Долина, Вільна Україна, Вільне Життя, Галушки, Дідова Гора, Добра Криниця, Дубовий Гай, Живописне, Житні Гори, Зайчики, Золота Липа, Кобзарівка, Лагідне, М‘ясожарівка, Медове, Милування, Мрія, Мудре, Нове Життя, Оселя, Привітне, Промінь, Пшенічне, Радісне, Рай, Рибки, Рідне, Свобода, Сирники, Ситне, Сонячна Долина, Тихі Верби, Трояндове, Хлібне, Чарівне, Черешенька, Чистеньке, Чорноземне, Щасливе, Яснозір’я.
У росії налічується близько 150 тисяч сіл і хочеться навести просто деякі у приклад, замість будь-яких пояснень: Мусорка, Дрочево, Недомерки, Жадины, Свиногорье, Большое Свинорье, Свиносовхоз, Тупица, Дураково, Дуркино, Дурное, Бухаловка, Бодуны, Хреново, Хренище, Упоровка, Ширяевка, Лохово, Большое Лохово, Малое Лохово, Лох, Татарская Бездна, Широкая Щель, Мутный Материк, Дешовки, Матюково, Блохи, Галимый, Дно, Морозилка, Дыдылдино. Та декілька прикладів назв річок: Тухлянка, Мусорка, Пьяна, Нюхаловка, Шавка, Херота, Дохлая Щель.
Звісно, ніхто не наполягає на тому, що такі назви мають виключно всі села. Проте певний відсоток назв, що носять негативне забарвлення існує. Отож існує і певний відсоток людей, які колись охрестили своє місце проживання відповідними до свого світогляду та роду занять назвами.
Змінюється людство, зазнає змін населення, але ономастичні назви залишаються. Такі назви становлять собою правдивий релікт, якнайкраще збережений залишок духу, котрим за давнини володіли тутешні люди. І тепер від покоління до покоління концепція назви села має вагомий вплив на підсвідомість її населення.