Сьогодні ми з вами поділимося розповіддю Фіна з батальйону оперативного призначення імені героя України генерал-майора Сергія Кульчицького про те, що впливає на стрільбу, як виглядає робота снайперу на полі бою та що змінилося у роботі під час повномасштабного вторгнення.
Які чинники треба врахувати, коли тиснеш на спусковий гачок?
На політ кулі впливають температура повітря, атмосферний тиск, вологість повітря, місцеперебування людини на земній кулі, дистанція, температура пороху, нагрів ствола та вітер тощо.
Під час «полювання» треба слідкувати за тим, що відбувається навколо, а також за вітровою картиною. Цьому допоможе метеостанція. Якщо її поставити на триногу з флюгером та під’єднати до смартфона, то вона покаже силу та напрям вітру. Зараз процедура спрощується, бо технології дозволяють прорахувати поправку, що треба у визначений момент.
Але метеостанція покаже лише вітер, що знаходиться біля снайпера. У той час, як ціль може знаходитися за тисячу метрів. Оскільки куля летить по параболі, то поки вона летить треба прорахувати, який вітер буде у коридорі по дорозі, а який на висоті шість метрів.
«Кулю буде зносити з різною силою в залежності від висоти та відстані. А ще вітер не статичний, що значно ускладнює ситуацію. Це визначити не можливо, навички приходять із досвідом», — зазначив Фін.
Крім того, вітер впливає на бачення картинки через оптику, створюючи міражі.
Також треба враховувати той факт, що якщо довго стріляти з одного місця, то рано чи пізно може «прилетіти у відповідь».
Що відбувається на полі бою?
Снайперська група ділиться на сектори з оборони чи наступу. У залежності від ситуації снайпери працюють парами.
На війні завдання залежать від заходів, що проводяться. Наприклад, якщо є інформація про роботу ворожого снайпера, то військовий проводить контрснайперські заходи. Шукає найбільш імовірну локацію противника та починається «взаємне полювання».
«Раніше приїжджали на позиції та шукали цілі. Тобто була особиста зона відповідальності від одного населеного пункту до іншого», — розповів Фін.
Що змінилося в роботі під час повномасштабної війни?
«По факту під час вторгнення я виступав марксменом. Найбільша дистанція, з котрої я працював — 250 метрів, а найменша — 60», — пригадав Фін.
Зараз через дистанції снайпером бути важко. Це або в посадці, де можна справитися з АК-47. Або, наприклад, на Запорізькому напрямку, де дистанції позамежні. При цьому у будь-яку місцевість може прилетіти ударний дрон за 300 доларів та знищити все, що буде поруч.
«Хіба що резонно десь у місті. І те це більш психологічний тиск. Ворог буде боятися ходити, бо буде знати, що десь працюють снайпера», — розмірковує Фін.
Кінематограф зіграв роль у суспільній уяві цієї професії. Окрім того, що снайпінг у цілому «дуже романтизований та взагалі характер снайпінгу — це про позиційну історію».
Існує низка інших переважно хибних тверджень таких, як «снайпер може знаходитися в одному положенні декілька діб без можливості поїсти чи скористуватися вбиральнею».
За слова Фіна, по факту снайпери заздалегідь облаштовують позиції у посадці, роблячи собі віконце між гілками. Тож це дозволяє відходити за щоденними потребами. Окрім цього, снайпери працюють у парах, що дозволяє змінювати один одного. А також важливою складовою є обдумати всі шляхи відходу.
«Якщо ти вже опинився в такій ситуації, що не можеш рухатися. То значить все пішло не за планом і то це не буде довготривало. І якщо ти вже в такій ситуації, то тобі не до щоденних потреб», — підкреслив Фін.
При цьому Фіна додав, що за перші три місяці повномасштабної війни він користувався гвинтівкою чотири рази. На відміну від дрона, на котрому він літав щоденно.
«Зараз пластмаса набагато краще справляється, аніж люди. Людині треба знайти позицію б, зробити фото, перемалювати місцевість. А якщо потратить кудись не туди, то вся «операція» закінчується на пораненні чи загибелі. У той час, як летить умовний Mavic за три тисячі доларів та знімає 30 хвилини відео у Full HD».